The post Розрахункові характеристики деяких матеріалів first appeared on Олексій Шибко.

В даній статті виконана подборка відео уроків по розрахунку фундаментної плити в СКАД, якими я періодично користуюсь, оскільки розрахунок виконую навіть не раз на місяць:

The post Розрахунок фундаментних плит first appeared on Олексій Шибко.

І. Загальні положення

1. Ця Методика визначає особливості обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів об’єктів (далі – пошкоджені об’єкти), що проводиться відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257, з метою прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації таких об’єктів та розроблення заходів із відновлення.

Цю Методику розроблено для використання виконавцями робіт з обстеження, а також власниками або управителями об’єктів, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, місцевими або військовими адміністраціями (в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Ця Методика не поширюється на об’єкти, що обстежуються з іншою метою, у тому числі для судової будівельно-технічної експертизи, здійснення заходів державного нагляду (контролю), проведення науково-дослідними організаціями дослідницьких обстежень для отримання наукових даних, а також на обстеження об’єктів оборонного і спеціального призначення, об’єктів, на які поширюється дія Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та об’єктів культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Обстеження об’єктів, що мають галузеву специфіку, слід виконувати з урахуванням положень цієї Методики, інших нормативно-правових актів, а також будівельних норм та національних стандартів у відповідній сфері.

2. У цій Методиці терміни вживаються у таких значеннях:

аварійні пошкодження – втрата експлуатаційно придатного стану (експлуатаційної придатності) об’єкта в цілому або його окремих складових (будівельних конструкцій та інженерних систем), у тому числі порушення цілісності, герметичності, геометрії тощо внаслідок позапроектних впливів, зумовлених надзвичайною ситуацією та/або бойовими діями (потрапляння засобів ураження, вибухів, пожеж тощо);

відновлення – сукупність робіт на пошкодженому об’єкті з метою досягнення експлуатаційного придатного стану шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції;

замовник робіт з обстеження (далі – замовник) – власник, управитель об’єкта або уповноважений орган (виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради або у випадках, передбачених законодавством, військова адміністрація), за рішенням якого проводиться обстеження об’єкта;

експлуатаційна придатність – здатність об’єкта (будівельних конструкцій, інженерних систем) виконувати задані функції;

категорія пошкоджень об’єкта (далі – категорія пошкоджень) – інтегральна характеристика експлуатаційної придатності пошкодженого об’єкта, що в цілому характеризує можливі заходи з подальшої експлуатації або припинення експлуатації об’єкта та визначається за результатами проведеного обстеження (огляду), в тому числі аналізу наявних аварійних та інших дефектів і пошкоджень об’єкта в цілому та його елементів (будівельних конструкцій, інженерних систем).

3. Інші терміни, зазначені у цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України, законах України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про будівельні норми», Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257, Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473, Технічному регламенту будівельних виробів (продукції), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764, ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд».

ІІ. Мета та задачі проведення обстеження

1. Обстеження проводиться з метою обґрунтування рішень замовника щодо подальшої експлуатації пошкодженого об’єкта, зокрема:

• підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації об’єкта;
• встановлення (обґрунтування) необхідності відновлення об’єкта;
• планування робіт з відновлення об’єкта;
• планування невідкладних протиаварійних робіт, консервації;
• обґрунтування прийняття рішення щодо припинення експлуатації, виконання робіт із демонтажу (ліквідації) об’єкта.

2. Мета обстеження досягається шляхом вирішення відповідних завдань обстеження, серед яких:

• оцінювання (діагностування) технічного стану будівельних конструкцій, інженерних систем та об’єкта в цілому, в тому числі на підставі результатів візуального обстеження, проведення інструментальних досліджень та виконання перевірочних розрахунків;
• визначення обсягів, термінів невідкладних протиаварійних робіт, консервації;
• визначення виду та обсягів робіт з відновлення об’єкта;
• визначення обґрунтованої необхідності демонтажу (ліквідації) об’єкта.

ІІІ. Організація робіт з обстеження, етапи та послідовність виконання робіт

1. Обстеження пошкоджених об’єктів проводиться відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 257 (далі – Порядок проведення обстеження), за рішенням власника або управителя об’єкта або уповноважених органів – виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями.

2. Проведення обстеження пошкодженого об’єкта забезпечується замовником (власником, управителем або уповноваженим органом) шляхом залучення фахівців, що мають відповідну кваліфікацію, визначених пунктами 2 та 21 Порядку проведення обстеження.

До проведення обстежень пошкодженого об’єкта під керівництвом фахівців, визначених пунктами 2 та 21 Порядку, можуть залучатись інші фахівці відповідної кваліфікації.

3. Фінансування робіт з обстеження здійснюється за кошти фізичних чи юридичних осіб, кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також інших коштів в порядку, визначеному законодавством.

4. Основні етапи проведення обстеження:

• підготовка до проведення обстеження;
• попереднє та/або основне (детальне) обстеження;
• складення звіту про результати обстеження із рекомендаціями щодо подальшої експлуатації.

Кількість етапів та обсяг робіт, що виконуються за кожним із етапів обстеження, визначається технічним завданням залежно від мети та задач обстеження.

5. Під час виконання робіт з обстеження пошкоджених об’єктів слід дотримуватись правил пожежної безпеки та охорони праці відповідно до законодавства.

У разі виявлення під час виконання робіт небезпечних предметів, вибухових пристроїв, останків загиблих, запаху газу або інших характерних запахів, пробою електричного струму, а також пов’язаного з цим погіршення самопочуття, роботи слід негайно припинити та невідкладно повідомити територіальні органи ДСНС та правоохоронні органи.

6. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що застосовуються під час обстеження об’єктів, повинні відповідати положенням Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів.

IV. Підготовка до проведення обстеження

1. Роботи з обстеження пошкоджених об’єктів здійснюється на територіях, на яких відсутні або завершено активні фази бойових дій, після виконання комплексу підготовчих заходів у складі невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд (далі – невідкладні роботи), відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов’язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (далі – Порядок невідкладних робіт), а саме:

• оперативного реагування на випадки виявлення вибухонебезпечних предметів, проведення обстеження (розмінування) та виконання піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням виявлених вибухонебезпечних предметів, із залученням підрозділів ДСНС, Національної поліції, а також за необхідності – підрозділів Збройних Сил та СБУ;
• виконання робіт з первинного демонтажу частин об’єктів або його окремих конструктивних елементів (у разі потреби) з метою забезпечення доступу до пошкоджених об’єктів сил цивільного захисту для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
• виконання робіт з пошуку постраждалих та загиблих фахівцями ДСНС із залученням комунальних служб та формувань і спеціалізованих служб цивільного захисту, транспортування тіл (останків) загиблих;
• здійснення оперативно-слідчих дій правоохоронними органами у рамках кримінальних проваджень.

2. Підготовка до проведення обстеження включає комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюється замовником та полягає у:

• збиранні первинної інформації щодо об’єкта (наявної проектної та технічної документації, в тому числі виконавчої документації, матеріалів інженерних вишукувань, матеріалів технічної інвентаризації (інвентаризаційних справ, технічних паспортів), результатів попередніх обстежень, іншої експлуатаційної документації тощо);
• визначенні виконавця робіт з обстеження пошкоджених об’єктів (далі – виконавець робіт з обстеження);
• організації робіт з обстеження, в тому числі проведення підготовчих робіт, забезпечення безпечного доступу на об’єкт (знеструмлення, дегазація, перевірка радіаційного та хімічного забруднення, з’ясування можливості застосування будівельної техніки тощо).

3. У разі необхідності проведення обстеження низки пошкоджених об’єктів, замовником за результатами візуальних оглядів пошкоджених об’єктів складається та затверджується програма робіт з обстеження (далі – програма робіт), яка повинна містити:

• перелік пошкоджених об’єктів, що підлягають обстеженню (найменування об’єкта, адреса розташування об’єкта, інформація щодо юридичних/фізичних осіб, що є власниками або управителями пошкодженого об’єкта);
• черговість та строки виконання робіт з обстеження, основні характеристики об’єктів та орієнтовний обсяг і склад робіт.

До розроблення програми робіт можуть залучатися фахівці з обстеження, визначені пункті 2 розділу ІІІ цієї Методики, фахівці підрозділів ДСНС, Національної поліції, Збройних Сил та СБУ (за згодою).

4. За умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання не може бути забезпечена або є економічно недоцільною, роботи з обстеження пошкоджених об’єктів можуть здійснюватись вахтовим методом.

У разі організації робіт вахтовим методом слід врахувати чисельність вахтового персоналу, умови проживання, тривалість вахти, засоби та час доставки персоналу до місця роботи і назад до місця постійного проживання, додаткові видатки, пов’язані із застосуванням вахтового методу, порядок соціально-побутового та медичного забезпечення вахтового персоналу.

5. Обґрунтовані вимоги замовника та особливості проведення робіт з обстеження пошкодженого об’єкта встановлюються технічним завданням на обстеження об’єкта (далі – технічне завдання), в якому, зокрема зазначається:

• загальна інформація про об’єкт, та його основні характеристики;
• інформація щодо наявної проектної та технічної документації, в тому числі виконавчої документації, матеріалів інженерних вишукувань, матеріалів технічної інвентаризації (інвентаризаційних справ, технічних паспортів), результатів попередніх обстежень, іншої експлуатаційної документації тощо);
• інформація щодо особливостей виконання робіт на об’єкті (проведення підготовчих робіт, умов доступу на об’єкт, форма участі замовника в роботах з обстеження);
• мета обстеження;
• інформація щодо кількості етапів та найменування робіт, що виконуються за кожним із етапів обстеження;
• термін виконання робіт з обстеження;
• склад та форма подання звітної документації щодо результатів обстеження, необхідність складання паспорта об’єкта;
• нормативні документи, вимоги яких мають бути враховані (за необхідності);
• інша інформація, необхідна для організації та виконання робіт із обстеження.

Участь замовника в підготовці та/або проведенні обстеження (за необхідності) полягає у присутності його представника при обстеженні, створенні умов для проведення робіт (прибирання й очищення приміщень і конструкцій, забезпечення допоміжним устаткуванням, освітленням, забезпечення безпеки праці), створенні умов щодо виконання робіт вахтовим методом тощо.

6. У разі одночасного обстеження декількох об’єктів на замовлення одного замовника єдиним виконавцем допускається складання єдиного технічного завдання на весь комплекс робіт.

7. Перелік робіт з обстеження визначається з урахуванням категорії пошкоджень та галузевої специфіки об’єкта на основі примірного переліку робіт, наведеного у додатку 2 до цієї Методики.

8. Технічне завдання складається за результатами попереднього візуального огляду пошкодженого об’єкта, ознайомлення з наявною інформацією про об’єкт, аналізу архітектурних, об’ємно-планувальних і конструктивних рішень, погоджується виконавцем та затверджується замовником.

Перелік основних характеристик об’єкта та інша необхідна інформація зазначається у технічному завданні на проведення обстеження відповідно примірної форми, наведеної у додатку 1 до цієї Методики, з урахуванням галузевої та іншої специфіки об’єкта.

У разі, якщо об’єкт за результатами його попереднього огляду віднесено до ІІІ-ої категорії пошкоджень (відповідно додатку 3 до цієї Методики), складання технічного завдання є не обов’язковим.

V. Особливості проведення обстеження

Попереднє обстеження

1. Попереднє обстеження пошкодженого об’єкта проводиться візуально за зовнішніми ознаками (візуальне обстеження) з метою попереднього оцінювання технічного стану, визначення категорії пошкоджень об’єкта, прийняття рішення щодо необхідності проведення основного (детального) обстеження і уточнення (в разі необхідності) технічного завдання.

2. При проведенні попереднього візуального обстеження огляду підлягають усі відкриті частини конструкцій (елементів) об’єкта, його приміщення, а також прилегла територія – з метою виявлення та фіксації наявних аварійних та інших дефектів і пошкоджень (далі – дефекти та пошкодження).

При цьому виконавцем робіт за необхідності здійснюються відповідні вимірювання геометричних розмірів об’єкта, складання обмірних креслень, схем розташування дефектів та пошкоджень, в тому числі з прив’язкою в натурі, а також фотофіксація.

Вимірювання геометричних розмірів та складання обмірних креслень здійснюється із ступенем деталізації, необхідної для визначення обсягів робіт з відновлення, якщо це передбачено технічним завданням.

3. Не допускається проведення обстеження об’єкта виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями без візуального обстеження.

4. За результатами попереднього обстеження виконавцем складається звіт, що містить:

• попередній висновок про технічний стан будівельних конструкцій, мереж і систем об’єкта;
• рекомендацій щодо необхідності та обсягів основного (детального) обстеження або рекомендацій щодо забезпечення надійної та безпечної подальшої експлуатації об’єкта (у разі коли проведення основного (детального) обстеження не вимагається).

Якщо це передбачено технічним завданням, до звіту додаються:

• відомості дефектів та пошкоджень;
• схеми розташування дефектів та пошкоджень;
• фотофіксація дефектів та пошкоджень;
• обмірні креслення.

5. Якщо за результатами проведення попереднього обстеження встановлено, що виконання основного (детального) обстеження не вимагається, або якщо це передбачено технічним завданням, до звіту додається акт обстеження, що повинен містити інформацію щодо визначеної за результатами обстеження категорії пошкоджень об’єкта (примірну форму акта, наведено у додатку 8 до цієї Методики).

Основне (детальне) обстеження

6. У разі виявлення дефектів і пошкоджень, що можуть знижувати міцність, стійкість і жорсткість будівельних конструкцій та експлуатаційні показники елементів інженерних мереж і систем об’єкта, проводиться основне (детальне) обстеження.

Рішення щодо необхідності проведення основного (детального) обстеження об’єкта приймається замовником разом із виконавцем.

7. Обстеження проводиться шляхом:

• проведення аналізу дефектів і пошкоджень, які змінили основні проектні та розрахункові характеристики будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем внаслідок позапроектних впливів (пожежі, стихійного лиха, аварії, воєнних дій або терористичних актів), а також за період експлуатації об’єкта;
• визначення фактичних експлуатаційних навантажень і впливів на будівельні конструкції, основи і фундаменти, інженерні мережі і системи об’єкта;
• детального вимірювання необхідних геометричних параметрів об’єкта, будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем, їх елементів і вузлів;
• виявлення зміни характеристик основи фундаменту та розвитку небезпечних процесів і явищ шляхом виконання контрольних інженерних вишукувань на земельній ділянці та прилеглих до об’єкта ділянках за наявності небезпечних процесів і явищ;
• інструментального визначення параметрів дефектів і пошкоджень, фотофіксації, складення схем їх розташування, а також їх прив’язки в натурі;
• проведення перевірочних розрахунків основних несучих будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем, основ фундаментів та об’єкта в цілому;
• проведення аналізу причин виникнення дефектів і пошкоджень;
• узагальнення інформації про технічний стан будівельних конструкцій, мереж і систем об’єкта;
• розроблення рекомендацій щодо можливості подальшої експлуатації об’єкта, проведення наступного обстеження, конструктивних рішень про відновлення та підсилення окремих будівельних конструкцій, загальних висновків.

Визначення складу робіт із основного (детального) обстеження, види інструментальних досліджень та вибір необхідних приладів вимірювальної техніки здійснюється виконавцем із урахуванням мети досліджень, специфіки об’єкта та характеру наявних дефектів і пошкоджень.

Примірний перелік основних видів досліджень під час проведення інструментального обстеження, що потребують застосування засобів вимірювальної техніки приладів (інструментального обстеження), наведено у додатку 4 до цієї Методики.

8. За результатами основного (детального) обстеження виконавцем складається звіт, який має містити:

• відомості про пошкоджені (зруйновані) несучі та огороджувальні конструкції, інженерні системи із зазначенням ступеня та обсягів пошкоджень;
• висновок про технічний стан;
• рекомендації щодо подальшої експлуатації (у тому числі щодо можливості виконання робіт із відновлення) або демонтажу (ліквідації);
• принципові рішення (рекомендації) щодо їх відновлення (підсилення) – за потреби;
• іншу необхідну для обґрунтування висновків та рекомендацій інформацію, в тому числі відомості дефектів та пошкоджень, схеми розташування дефектів та пошкоджень, протоколи інструментальних досліджень, фотофіксація дефектів та пошкоджень, обмірні креслення тощо.

До зазначеного звіту також додається акт обстеження, що повинен містити інформацію щодо визначеної за результатами обстеження категорії пошкоджень об’єкта (примірну форму акта, наведено у додатку 8 до цієї Методики).

VI. Особливості оцінювання технічного стану пошкоджених об’єктів та визначення категорії пошкодження об’єкта

1. Оцінювання технічного стану конструкцій та об’єкта в цілому слід виконувати відповідно розділу до 5 ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану» (далі – ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016).

При цьому слід брати до уваги наявні аварійні пошкодження, а також інші дефекти та пошкодження, що утворились під час виготовлення, транспортування, монтажу, зведення та експлуатації та можуть знижувати експлуатаційні показники будівельних конструкцій та елементів інженерних систем об’єкта (з урахуванням класифікаційних ознак технічного стану конструкцій відповідно додатку В ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, а для сталевих конструкцій ДСТУ Б В.2.6-210:2016 «Оцінка технічного стану сталевих будівельних конструкцій, що експлуатуються»).

2. З метою врахування галузевої специфіки споруд інженерно – транспортної інфраструктури слід враховувати положення нормативно- правових актів, а також будівельних норм та національних стандартів у відповідній сфері, зокрема:

• ДСТУ 8954:2019 «Оцінювання рівня дефектності дорожнього одягу», ДСТУ 8745:2017 «Методи вимірювання нерівностей основи і покриття дорожнього одягу», ДСТУ 8746:2017 «Методи вимірювання зчіпних властивостей поверхні дорожнього покриття», ДСТУ Б В.2.3-42:2016 «Автомобільні дороги. Методи визначення деформаційних характеристик земляного полотна та дорожнього одягу» – при обстеженні автомобільних доріг;
• ДБН В.2.3-6:2009 «Мости та труби. Обстеження і випробування», ДСТУ 9123:2021 «Настанова з обстеження та випробування мостів і труб», ДСТУ 8748:2017 «Настанова щодо проведення динамічних випробувань автодорожніх мостів», ДСТУ-Н Б В.2.3-23:2012 «Настанова з оцінювання і прогнозування технічного стану автодорожніх мостів» – при обстеженні мостів.

3. Під час проведення візуального обстеження особливу увагу слід приділяти пошкодженням, що свідчать про перевантаження конструкцій та порушення вимог граничного стану першої та другої групи, а також аналізу структурних пошкоджень, що виникли внаслідок дії високих температур (за їх зовнішніми ознаками, зокрема: наявності сажі, зміна кольору поверхні, пошкодження структури, деформації, викривлення, розриви тощо).

За потреби для визначення (уточнення) технічного стану та обґрунтування відповідних рекомендацій в рамках робіт з обстеження виконуються перевірочні розрахунки основних несучих будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем, основ фундаментів та об’єкта в цілому.

Перевірочні розрахунки слід виконувати відповідно ДБН В.1.2-14:2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд» (далі – ДБН В.1.2-14:2018) з урахуванням даних візуального та інструментального обстеження та фактичних значень навантажень і вплив, визначених за результатами обстеження.

При цьому, якщо за результатами проведення обстеження виявлено пошкодження, що свідчать про можливість раптового обрушення (руйнування), з метою обґрунтування рішень щодо подальшої експлуатації таких об’єктів у разі потреби виконується розрахунок на прогресуюче руйнування з допомогою просторової моделі у фізично і геометрично нелінійній постановці задачі. При розрахунку дозволяється враховувати елементи огороджувальних конструкцій, що включаються в роботу при деформаціях несучих конструкцій.

4. За результатами обстеження, крім встановлення категорії технічного стану будівельних конструкцій, інженерних мереж та об’єкта в цілому, з метою подальшого планування замовником робіт з відновлення або прийняття рішення щодо демонтажу (ліквідації) пошкоджених об’єктів, слід визначати категорію пошкоджень об’єкта з урахуванням класифікаційних ознак, наведених у додатку 3 цієї Методики, що можуть бути уточнені з урахуванням галузевої специфіки об’єкта.

VII. Особливості оформлення звітної документації

1. Примірний склад звіту, що оформляється за результатами проведеного обстеження (попереднього, якщо проведення основного (детального) обстеження не вимагається) або основного (детального)) наведено у додатку 5 до цієї Методики.

2. Титульний аркуш звіту має містити:

• відомості про виконавця роботи (юридичну особу (організацію) або фізичну особу);
• інформацію щодо затвердження та погодження (за потреби) звіту;
• повну назву та реквізити (дата, номер) звіту;
• підписи відповідальних осіб, зокрема керівника роботи;
• рік затвердження звіту.

3. Вступ звіту включає в себе предмет договору, дані про замовника, дані про експерта (або групу), мету обстеження, задачі дослідження, перелік вихідних даних для проведення обстеження та відомості про метрологічне забезпечення обстеження.

4. У розділі (структурному елементі) звіту «Коротка характеристика об’єкта» наводяться загальні відомості про об’єкт, його основні технічні показники, характеристики (короткий опис) основних будівельних конструкцій та інженерних систем, опис умов експлуатації та аналіз зовнішнього середовища (за необхідністю), результати аналізу наявної проектної та технічної документації, результатів попередніх обстежень тощо, а також інша необхідна інформація.

Характеристики основних будівельних конструкцій та внутрішніх інженерних систем зазначаються у вигляді опису фактичних елементів будівлі, їх конструктивного складу, параметрів і розмірів тощо у обсязі, достатньому для розроблення висновків, обґрунтування наданих рекомендацій або для отримання уявлення про конструктивне рішення, необхідне для подальшого детального (інструментального) обстеження.

Фіксація розмірів та параметрів елементів є обов’язковою у випадку, якщо за результатам обстеження відповідно до технічного завдання передбачається розроблення проекту капітального ремонту за дефектним актом (відповідно абзацу першого пункту 3 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертиз, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 560).

5. При складанні розділу (структурному елементі) звіту «Результати візуального обстеження будівельних конструкцій об’єкта» опис дефектів та пошкоджень наводиться у обсязі, достатньому для обґрунтування прийнятих рішень та рекомендацій щодо подальшої експлуатації об’єкта. Інформацію рекомендовано наводити у табличній формі відповідно до додатка 6 до цієї Методики з урахуванням галузевої специфіки об’єкта.

У разі, якщо за результатами обстеження рекомендовано проведення основного (детального) обстеження або виконання робіт із демонтажу об’єкта (для об’єктів, віднесених до ІІІ категорії пошкоджень відповідно до додатка 3 цієї Методики), слід навести найбільш характерні дефекти та пошкодження (здебільшого це стосується аварійних пошкоджень, що виникли в результаті бойових дій), аналіз яких дає змогу обґрунтувати неможливість подальшої безпечної експлуатації будівлі та виконання робіт з її відновлення (технічну неможливість виконання таких робіт).

При цьому детальний опис усіх наявних дефектів та пошкоджень, а також складання їх схем розташування не вимагається.

У разі, якщо за результатами обстеження об’єкт віднесено до І-ої категорії пошкоджень та з метою його відновлення передбачається розроблення проекту капітального ремонту у складі дефектного акта слід навести інформацію щодо всіх виявлених дефектів та пошкоджень.

При цьому у додатках до звіту за необхідності наводяться схеми розташування дефектів та пошкоджень.

6. У розділі (структурному елементі) звіту «Висновки та рекомендації за результатами обстеження» слід навести:

• коротку інформацію про об’єкт, узагальнені результати візуального та інструментального обстеження;
• інформацію щодо технічного стану окремих конструктивних елементів, інженерних систем та об’єкта в цілому,
• перелік невідкладних ремонтно-відновлювальних (протиаварійних робіт), консервації, часткового аварійного демонтажу окремих конструкцій та/або обмежень параметрів експлуатації (за навантаженнями, за температурним режимом тощо);
• висновок щодо можливості подальшої експлуатації, необхідності робіт з відновлення, проведення основного (детального) обстеження або необхідності демонтажу (ліквідації) об’єкта;
• рекомендований термін наступного обстеження (за необхідності).

Загальні результати обстеження слід також наводити у табличній формі, примірну форму якої наведено у додатку 7 до цієї Методики.

7. У разі необхідності до звіту додаються відомості дефектів та пошкоджень, схеми розташування дефектів та пошкоджень, результати фотофіксації, обмірні креслення та інша необхідна інформація.

8. Звіт завантажується до Реєстру будівельної діяльності через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва (крім звітів щодо об’єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю»).

В.о. генерального директора
Директорату технічного
регулювання у будівництві
Олена ВОСКОБІЙНИК

The post Методика обстеження будівель та споруд, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, затверджена наказом Мінгромад від 28.04.2022 р. № 65 first appeared on Олексій Шибко.

Європейська система оцінки

Common European Framework of Reference (CEFR або CEF) — найпопулярніша система оцінки знання англійської. Найчастіше саме з її допомогою роботодавці позначають необхідний рівень знання мови кандидатом.

Складається з 6 рівнів:

1. Beginner, Elementary (A1).
2. Pre-Intermediate (A2).
3. Intermediate (B1).
4. Upper-Intermediate (B2).
5. Advanced (C1).
6. Proficiency (C2).

Їх об’єднують в систему, де є базовий, середній та просунутий рівні.

Міжнародна система оцінки

Менш популярна у світі, але все ж використовується. Наприклад, на іспиті Cambridge EFL оцінку виставляють саме за міжнародною шкалою. Відрізняється від європейської тим, що складається з 5, а не 6 рівнів:

1. Elementary level (початковий рівень).
2. Lower intermediate level (початковий середній рівень).
3. Upper intermediate level (вищий середній рівень).
4. Lower advanced level (початковий просунутий рівень).
5. Upper advanced level (вищий просунутий рівень).

Які є рівні англійської мови

Оскільки у світі більш популярна європейська система оцінки володіння мовою (CEFR або CEF), розглянемо на її основі характеристики кожного рівня.

Beginner, Elementary / А1

З цього етапу починається вивчення англійської мови. Людина вчить алфавіт, базові слова, цифри, календар. Намагається порахувати до ста, розповісти елементарну інформацію про себе (як звати, де і коли народилася, де живе), вчиться писати й читати прості речення з 5–9 слів.

Ось за якими параметрами можна зрозуміти, що ви вже освоїли цей рівень:

• вмієте розповісти про себе двома-трьома короткими реченнями;
• знаєте, як підтримати просту розмову (про погоду, справи, плани);
• розумієте, як відповідати на елементарні питання;
• сприймаєте на слух короткі речення з простими словами;
• знаєте ази часів Present, Past, Future Simple;
• можете порахувати до ста, озвучити будь-яку дату.

Pre-Intermediate / А2

Ті, хто володіють мовою на цьому рівні, можуть підтримати просту розмову на базові життєві теми (професія, сім’я, хобі) і в різних ситуаціях (кафе, заправка, магазин, лікарня). Вміють писати короткі записки й твори, але зі словником. Можуть читати адаптовані тексти обсягом до 500 слів, де трапляються незнайомі слова, але це не заважає вловити загальну суть твору.

Як ще зрозуміти, що ви вже на цьому рівні:

• можете переказати просту історію або висловити свою думку з приводу якоїсь інформації;
• починаєте використовувати модальні дієслова;
• знаєте, що таке Present Continuous, Past Continuous, Present Perfect;
• сприймаєте на слух невеликі розповіді з простою лексикою;
• вмієте підтримати розмову на такі теми, як здоров’я, їжа, канікули, вихідні, свята, спорт, одяг, тварини.

Intermediate / В1

Ті, хто володіють англійською мовою на середньому рівні, зможуть підтримати розмову в будь-яких типових ситуаціях (зокрема, під час подорожі англомовною країною) і без пауз грамотно висловити свою думку. Зокрема, розповісти про мрії, наміри, минулий досвід.

Інші параметри, що вказують на те, що ви знаєте англійську на рівні В1:

• читаєте тексти на загальні теми, інструкції, офіційні документи;
• пишете тексти до 20 речень у форматі розповіді або особистого листа;
• знаєте, що таке пасивна форма дієслова, ступені порівняння прикметників, герундій, Present Perfect, Present Perfect Continuous;
• широко володієте лексикою на базові теми: побут, стосунки між людьми, робота, кіно, шопінг, освіта, транспорт, подорожі.

Upper-Intermediate / В2

Той рівень мови, який найчастіше запитують роботодавці як мінімально необхідний. Чому? Тому що ті, хто знають англійську на рівні В2, вміють:

• висловлювати свою думку з прикладами, аргументами;
• описувати в подробицях ситуації, емоції й почуття;
• легко спілкуватися на повсякденні теми як з тими, хто починає вивчати мову, так і з носіями;
• читати ділову і художню літературу, пресу, аналітичні звіти;
• практично вільно сприймати на слух англомовні інтерв’ю, радіопередачі, ТВ-шоу, кінофільми;
• писати об’ємні тексти на велику кількість тем, ділові та неформальні листи.

Advanced / С1

На цьому етапі людина вже вільно володіє мовою, але ще не на рівні носія. Може висловити свою думку на будь-яку тему, використовуючи складні граматичні конструкції. У неї виходить писати як художні тексти з метафорами, так і наукові статті, вести бізнес-листування. Вона також:

• читає неадаптовані тексти з повним розумінням як суті, так і окремих деталей;
• добре, хоч і не вільно, розуміє співрозмовника, який вживає діалектизми або має сильний акцент;
• використовує в мові й листуванні інверсію, причинну форму дієслова, правильно і вільно вживає усі часові форми, які потрібні для розповіді.

Proficiency / С2

Цей рівень означає, що ви володієте мовою вільно, як носій. Відмінно розумієте іншу людину, навіть якщо вона говорить дуже швидко (наприклад, як Емінем у своїх піснях). Можете підтримати будь-яку розмову, використовуючи складні граматичні конструкції, ідіоми. У вас виходить висловлювати свою думку навіть із вузькоспеціалізованих питань, як письмово, так і усно. Можете читати в оригіналі будь-які тексти — науково-популярні книги, наукові статті, художню або бізнес-літературу.

Таблиця рівнів

Як визначити свій рівень володіння англійською мовою

Часто нам здається, що ми знаємо мову набагато краще, ніж воно є насправді. І найкращий спосіб дізнатися правду — пройти спеціальні тести на визначення рівня володіння англійською. Вони оцінюють чотири основні параметри — граматика, читання, письмо, сприйняття мови на слух — і дозволяють визначити сильні сторони, які вже прокачані, і слабкі, яким слід приділити увагу.

Ось ресурси, де можна безплатно пройти тестування і визначити свій актуальний рівень володіння англійською:

1. EnglishDom.
2. British Council.
3. Cambridge Assessment English.
4. Exam English.
5. ILS English.

Попри те, що всі ці тести зроблені якісно, ​​лише за одним з них не варто оцінювати рівень володіння мовою. Краще пройти кілька і порівняти результати.

Будьте готові до того, що якась зі сторін знання англійської у вас може бути розвинена краще, ніж інша. Наприклад, читати ви вмієте на рівні В2, писати — на рівні В1, говорити й сприймати мову на слух — на рівні А2. Це нормально і виправляється за допомогою спеціально складеної програми навчання з акцентом на слабкі сторони.

© за матеріалами з сайта happymonday.ua

The post Як визначити свій рівень знання англійської? first appeared on Олексій Шибко.

• Тепла підлога під плитку забезпечує рівномірний розподіл температурного поля від самого низу приміщення – ця область при радіаторному опаленні зазвичай не прогрівається.
• Встановлення мінімально впливає на загальні геометричні розміри кімнати, підлога піднімається на 3-5 см (в залежності від товщини нагрівального елементу та типу нагрівача).
• Господар житла може починати опалювальний сезон на власний розсуд, просто підключивши систему.
• Тепла підлога більш практична ніж водяна, її можна швидше та простіше встановити, вона більш надійна, виключає протікання або можливість розмерзання системи. Навіть негативні температури в будинку ніяк не позначаться на її працездатності.
• Можливість точного регулювання та підтримки температури в кімнаті.
• Немає необхідності дизайнерськими методами приховувати прилади опалення, електрична підлога відкриває великий простір для дизайнерських рішень.

Тепла підлога під плитку – порядок укладання

На сьогоднішній день серед покупців найбільш популярні два типи теплої підлоги:

• Кабельна – резистивний шнур, що нагрівається при подачі на нього напруги, продається в бухті (котушці). Це найпростіша тепла підлога, ціна на неї залежить від декількох факторів – це довжина, потужність та набір комплектуючих (наприклад, він може мати затискачі на планці, інструмент тощо).
• Нагрівальний мат – фактично, це вже готовий до укладання кабель, який закріплений на основі з необхідним кроком. Якщо ви вирішили придбати таку теплу підлогу, ціна на неї буде на 30-50% вище, ніж на кабельну. Але подорожчання повністю компенсується простотою та швидкістю монтажу.

Попередній розрахунок теплої підлоги

Розробка проекту, як укласти теплу підлогу під плитку, дозволить точно визначитися з обсягом робіт, знизити витрати та грамотно розмістити резистивний дріт, щоб уникнути його перегріву. При цьому слід врахувати кілька факторів:

• Для нормального обігріву кімнати достатньо, щоб укладання електронагрівальних елементів було виконано всього на 70% площі кімнати;
• Електрична тепла підлога не вкладається у місцях, де встановлені ​​важкі низькі меблі або побутова техніка. Через невелику відстань нагріте повітря не буде підніматися вгору, і буде додатково розігрівати саму підлогу. Це в результаті призведе до перегріву кабелю. Також варто уникати місць, де стоять меблі на тонких ніжках – вони будуть створювати дуже велике навантаження, яке може привести до переломів кабелю, якщо стяжка буде виконана неправильно;
• Теплогенеруючий шнур повинен розташовуватися на відстані 15-20 см від стіни;
• Оптимальна відстань між двома сусідніми витками – 10 см;
• В проекті необхідно відразу визначитися з місцем встановлення терморегулятора та термодатчика.

На аркуші паперу можна схематично позначити розміщення меблів та площу, на якій буде укладатися електрична підлога. Це допоможе визначитися з тим, якої довжини необхідно купити теплу підлогу, та розрахувати її потужність. Це особливо важливо для визначення того, як її підключати, чи витримає таке навантаження стара проводка або потрібно прокладати новий кабель.

Необхідну потужність теплої підлоги визначають, виходячи з площі приміщення/кімнати – в середньому 136-150Вт на 1 м2.

Підготовка основи теплої підлоги

Нагрівальний елемент необхідно укладати виключно на чисту та рівну поверхню. Тому при підготовці основи необхідно заштукатурити всі тріщини, видалити виступи та ретельно пропилососити площу укладання. Якщо поверхня занадто нерівна, то краще вирішити питання кардинально – зробити нову стяжку.

Вибір залежить від фінансових можливостей і часу – бетонна стяжка дешевше, але для її повного висихання (затвердіння) буде потрібно кілька днів. Наливні підлоги підійдуть в тому випадку, якщо стяжку треба зробити швидко й для вирівнювання поверхні немає необхідності наносити товстий шар розчину.

Бажано нагрівальний провід не розміщувати на дерев’яну основу ДСП, фанеру або дошки, це призведе до значних тепловтрат.

Одночасно з підготовкою основи необхідно виконати роботи з прокладання електрокабелю живлення. Якщо є можливість, прокласти окремий провід підведення електрики в будинок/квартиру, підібравши переріз дроту за потужністю теплої підлоги. Це допоможе значно підвищити надійність і безпеку експлуатації системи.

ВИДИ ЕЛЕКТРИЧНИХ ПІДЛОГ ПІД ПЛИТКУ

Електропідлога під плиткове покриття буває двох типів:

При укладанні за другим варіантом, кабель залягає глибоко. Добре захищений від локального перегріву, тому зверху може бути не тільки кахель, але й ламінат, паркет, лінолеум ковролін та ін. Нагрівання відбувається повільно, що продовжує термін служби паркету й ламінату.

ЕЛЕКТРИЧНА ТЕПЛА ПІДЛОГА ПІД ПЛИТКУ АБО В СТЯЖКУ? ПОРІВНЯННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ТА СПОСОБІВ МОНТАЖУ. ПЛЮСИ Й МІНУСИ.

Види теплої підлоги під плитку:

 Тонкий кабель в шар плиткового клею. Монтаж безпосередньо під плитку

 Нагрівальний мат під плитку. Монтаж аналогічний с п.1

 Кабель в стяжку. Монтаж в шар 3-5 см

ЩО КРАЩЕ МАТ ПІД ПЛИТКУ АБО КАБЕЛЬ В СТЯЖКУ?

Мат під плитку найдорожий варіант. Встановлюється на готову стяжку. Завдяк скловолоконної сітці, додатково армує та скріплює клейовий розчин. Чи не потребує буріння отворів. Дуже добре підходе для кімнат з зоною обігріву правильної геометрії.

Переваги:

• простий та недорогий монтаж;
• швидкий прогрів;
• не піднімає рівень підлоги;
• додаткове армування клейового шару;
• не потребує свердління (немає ризику пошкодити труб опалення, водопроводу);

Недоліки:

• велика ціна;

1. Плитка для підлоги
2. Еластичний клейовий розчин
3. Датчик терморегулятора
4. Кабель або мат теплої підлоги
5. Цементна стяжка (40-50 мм)
6. Сітка з арматури
7. Утеплювач (щільністю 35кг/м3)
8. Бетонна основа.

Тонкий кабель під плитку – альтернатива нагрівальному мату. У більшості виробників модельна лінійка матів під плитку дублюється комплектами тонкого кабелю з монтажною стрічкою. Іншими словами, це кабель з мату, тільки без сітки. Монтується на чистову стяжку, після чого покривається тонким шаром самовирівнюючої суміші. Дуже добре підходе для приміщень з зоною обігріву складної конфігурації. Кабелем легше обійти меблі або сантехніку. Швидко прогріває поверхню, бо знаходиться не глибоко. Однак, потребує установки монтажної стрічки, а якщо в підлозі є приховані комунікації (труби, електрокабель і т.д.) то їх можна пошкодити, при бурінні фіксуючих точок.

Переваги:

• швидкий прогрів;
• не піднімає рівень підлоги;
• дешевше матів приблизно на 25%;

Недоліки:

• необхідно свердління для кріплення;

Кабель в стяжку самий дешевий. Встановлюється в шар бетону 3-5 см. Зазвичай виконує роль основного опалення, бо при включенні потребує чимало часу для нагріву. Завдяки великій глибині залягання, стійкий до механічного навантаження та локального перегріву. Є можливість демонтувати старе покриття та замінити на нове, не пошкоджуючи гріючого елементу.

Переваги:

• дешева ціна;
• захист від перегріву;
• потужний.

Недоліки:

• довго нагрівається;
• підіймає рівень підлоги.

Що економніше та ефективніше?

Мат та тонкий кабель під плитку завдяки швидкісному нагріву, дозволяє налаштувати гнучкий графік подачі тепла. Наприклад, електропідігрів буде вмикатися за 30 хвилин до того, як людина прокидається або приходе з роботи. А в години відсутності та сну, система відключена.

Таким чином, система обігріву плитки буде вмикатися мінімум 2 рази на день.

Час прогріву теплої підлоги в плитковий клей 2 рази на день по 30 хвилин = 60 хвилин/день.

А для товстого кабелю в шар бетону 2 рази на день по 90 хвилин = 180 хвилин/день.

Отже, економія на швидкості прогріву становить 2 години/день.

Однак, ця економія актуальна тільки при використанні теплої підлоги для комфорту ніг, якщо потрібно подавати тепло по графіку. А якщо використовувати теплу підлогу під плитку у якості основного опалення, то різниці по економічності немає.

Кабель у стяжку не ефективний, як обігріву для комфорту ніг, через довгий час прогріву.

А ось для основного опалення з двотарифним лічильником, може добре заощадити. Велика інертність системи в цьому випадку грає на руку. За ніч товстий шар стяжки нагрівається за дешевим тарифом електроенергії, а вдень віддає тепло приміщенню.

Будь-яка система електрообігріву економічна, якщо підлога втеплена. Утеплювач можна закладати тільки в тіло стяжки. Рекомендуємо використовувати екструдований пінополістирол або його аналоги товщиною не менше 2 см.

Якщо чистова стяжка готова, то класти утеплювач вже не можна.

Надійність

Тепла підлога в плитковий клей – вірогідність перегріву більше, бо знаходиться ближче до поверхні. Тому ізоляція гріючих жил тонкого кабелю виконана з високоміцних та термостійких матеріалів, таких як тефлон, фторопласт та ін. Ці матеріали досить дорогі, звідси різниця в ціні з товстим кабелем.

А надлишкове тепло розсіює шар бетону, який знаходиться під матом. Захист від перегріву настільки гарний, що випадків виходу з ладу з цієї причини немає.

у стяжку дуже надійна система. Шар стяжки захищає від перегріву та механічного пошкодження. Оскільки немає жорстких обмежень по діаметру кабелю, використовується додатковий захист. Наприклад, у всіх кабелів в стяжку Nexans, по всій довжині є захисна алюмінієва трубка

Висновок: якщо Ви плануєте піднімати стяжку на 5 см й більше, а тепла підлога під плитку буде як основне опалення, то краще покласти товстий кабель під стяжку. Він дешевше та економніше при опаленні за дешевим нічним тарифом.

Якщо стяжка вже готова, то прийдеться вибрати мат під плитку або тонкий нагрівальний кабель під плитку.

Ви заощадите приблизно 25% вартості теплої підлоги, якщо виберете тонкий кабель, але потрібно знати розташування інженерних комунікацій в підлозі. В іншому випадку можна пошкодити труби опалення або водопроводу, під час свердління отворів для кріплення.

Якщо немає точної схеми труб опалення, то купуйте нагрівальний мат. Незважаючи на більш високу вартість, це найефективніший та безпечніший спосіб підігріву підлоги без стяжки. Це найпопулярніший тип електричної підлоги плитку.

ТЕПЛА ПІДЛОГА ПІД ПЛИТКУ НА КУХНІ

Для сучасної кухні підігрів підлоги просто необхідний. У будь-якій квартирі, де встановлена електрична підлога, вона точно є в кухні та санвузлі. Ми зібрали великий досвід монтажу теплої підлоги під плитку в цих приміщеннях. Хочемо поділитися деякими особливостями.

Не робіть відступів від кухонних меблів. Зазвичай, від меблів та стін роблять відступи 10 см. Передбачається, що безпосередньо під самою стіною та меблями ніхто ходити не буде. Тому, 10 см по периметру приміщення можна заощадити й не гріти

Але на кухні, робити відступи від робочої поверхні не можна.

При роботі біля плити та столешні, пальці ніг знаходяться у самих меблів. Ця холодна смужка буде великим розчаруванням та принесе дискомфорт кожен раз, при приготуванні їжі.

 До робочої поверхні, холодильника та т.д. підходьте теплою підлогою впритул. Це не тільки забере смугу непрогріву, але й висуше вологу біля меблів, що суттєво подовжить її термін експлуатації.

ЯКА ТЕПЛА ПІДЛОГА КРАЩЕ ПІД ПЛИТКУ В КУХНЮ

Ми рекомендуємо вибрати нагрівальний мат під плитку.

1. По-перше, площа обігріву на кухні зазвичай велика та використовується тільки для комфорту ніг. Нема потреби у роботі вночі, та вдень у години відсутності мешканців. Логічно заощадити, під’днавши мат до програмованого терморегулятора. А як ми вже писали вище, ефективно працювати за графіком може тільки тепла підлога в плитковий клей, тому що не витрачає електроенергію на довгий нагрів. Отже, кабель в стяжку не підійде.

2. По-друге, на кухні у підлозі прокладені труби опалення та водопроводу. Якщо немає точної розкладки цих труб, рекомендуємо відмовитися від тонкого кабелю в плитковий клей. Краще не свердлити підлогу навмання, може вийти дорожче.

ЕЛЕКТРИЧНА ТЕПЛА ПІДЛОГА ПІД ПЛИТКУ У ВАННІЙ АБО САНВУЗЛІ

Зазвичай в таких приміщеннях немає батарей. Функція основного опалення лягає на теплу підлогу. Зона обігріву невелика, отже, електрична підлога повинна бути потужною.

Часто забудовник здає санвузол без стяжки. В такому випадку ідеальним варіантом буде товстий кабель. Він потужний й коштує дешевше.

Якщо забудовник здав с/у з готовою стяжкою, то краще вибрати тонкий кабель під плитку. Але покласти його з щільнішим кроком 7,5 – 8 см. Таким чином можна домогтися підвищеної потужності 180 – 200 Вт/м².

Терморегулятор підійде як механічний, так і програмований. Програматор не дає ніяких переваг в даному випадку. Зазвичай графік роботи не виставляють, а підлога працює постійно для підтримки комфортної температури в приміщенні

 Важливо! Не встановлюйте терморегулятор у ванній. У регуляторів клас захисту від вологи IP21. Гарячий пар скоротить термін служби пристрою. Рекомендуємо ставити його на суміжній стіні в коридорі. А дроти живлення та закладна гофра прокладається через отвір у стіні.

The post електрична тепла підлога під плитку first appeared on Олексій Шибко.

Приготування полістиролбетону

пінопластові кульки + добавки, присадки = полістиролбетон. Бетон захищає полістирольні гранули від вогню та атмосферної дії, полістирол, як утеплювач, надає бетону легкість та теплоізоляційні властивості.

Основні фізико-технічні характеристики полістиролбетону:

В промисловості будівельних матеріалів (теплоізоляційні матеріали, плити) спостерігається стрімкий ріст інтересу до полістиролбетону, як утеплювачу підлоги, покрівлі, викликаний багатьма перевагами перед альтернативами такими як газобетон (газоблок), пінобетон (піноблок), керамзитобетон, глиняна (червона) цегла і силікатна (біла) цегла.

ПЕРЕВАГИ ПОЛІСТИРОЛБЕТОНУ

Переваги полістиролбетону у порівнянні з базальтовою теплоізоляцією мінераловатними плитами

– значно знижено трудоємкість укладання теплоізоляції (на 25-30%);

– Полістиролбетон має практично сталу розрахункову масову відносну вологість від 4% до 8%, тоді як підвищення вологості мінвати всього лише на 1% зменьшує її теплоізоляційні властивості на 20%;

– значно кращі санітарно-гігієнічні умови експлуатації приміщення за рахунок більш сприятливих умов вологомасопереносу крізь огороджувальну конструкцію з полістиролбетону, вище комфортність приміщення;

– Надійність в експлуатації та довговічність теплоізоляції покрівлі, підлоги вище в 2 – 4 рази;

– полістиролбетон, при влаштуванні теплоізоляції покрівлі, теплоізоляції підлоги є екологічно чистим матеріалом, на відміну від мінвати, в якій з плином часу (якщо немає вентильованого шару) з`являється пліснява. Мінвата оксидується, розкладається і осідає, або перетворюється на голковий пил, небезпечний для здоров`я людини (особливо для дітей);

– Міцність на стискання полістиролбетона значно більша аніж у мінвати, що потребує захосного шару (наприклад, полістиролбетон без деформації може витримати навантаження більше 1 000 кг/м2, а мінвата витримує лише від 3 кг до 40 кг і при цьому деформується не меньш аніж на 10%);

– цемент у полістиролбетоні (у кількості більше 200 кг/мЗ) захищає арматуру від корозії, у мінвати, схильної до яскраво визначеної здатності вбирати вологу, що розчиняє солі, утворюються розчини особливо агресивні для металів, і тому поверхню металів, що знаходяться в контакті з мінватою необхідно ретельно захищати антикорозійними покриттями;

– Підвищена вологість мінвати зменьшує її морозостійкість і довговічність. З метою зменьшення вбирання вологи і підвищення її довговічності останнім часом мінвату гідрофобізують (органічними смолами, або маслами) але внаслідок цього зменьшується паропроникність і пожежостійкість, більшість виробів з мінвати можна застосовувати при температурі до 700°С, а вироби з гідрофобізованої мінвати – лише до 250° С, після чого гідрофобізаторні добавки випаровуються, або сгоряють, утворюючи шкідливі випаровування;

– Так як мінвата маєвластивість легко вбирати вологу, обов`язково у конструкцію покрівлі вкладається пароізоляція. Полістиролбетон пароізоляції не потребує і дозволяє зекономити на ній і на роботах з її укладання;

– Наступна стаття здешевлення від влаштування покрівлі полістиролбетоном – гідроізоляція Надійну гідроізоляцію мінвати може забезпечити тільки коштовна мембрана. А по полістиролбетону можна ян наплавити рубероїд, так і нанести монолітну безшовну мембранну гідроізоляцію більш відому як “рідка гума”. Така гідроізоляція дорожче, аніж рубероїд, проте дешевша аніж ТПО і ПВХ мембрани, а надійність і довговічність набагато вище;

– Досвід експлуатації і влаштування покрівель, утеплених мінераловатою вказує на її обов`язкову усадку, тому в проекти часто закладається завищена товщина теплоізоляції в 150-200 мм. Полтістиролбетон практично не має усадки і дозволяє вкладати 100 мм товщини, що на 50-60% дешевше.

Переваги полістиролбетону у порівнянні з пінобетоном

– Відношення вологи в експлуатаційних умовах у полістиролбетоні в 5 разів нижче, аніж у пінобетоні. Цим пояснюється відсутність мікроорганізмів (плісняви) всередині конструкцій з полістиролбетону;

– Конструкція або стяжка з полістиролбетону тепліше на 0,015 Вт/мК, аніж конструкції з деревини (при рівних товщинах стін, підлоги), тобто на 10%, не кажучи вже про конструкції з пінобетону;

– за морозостійкістю полістиролбетон вище на 50%, аніж пінобетон аналогічної марки;

– За рівних марок стінові блоки і стяжки підлоги з полістиролбетону міцніші пінобетонних на 20%;

– Полістиролбетонні стінові блоки добре працюють на розтягування, на відміну від пінобетонних блоків;

– На відміну від пінобетону, полістиролбетон стійкий до впливу розчинників, бензину, масла, слабких лугів та кислот, що можуть пролитися на підлогу, наприклад на автомайстернях, або підлога в цехах, тощо.

Особливою популярністю серед будівельників та проектувальників останнім часом почала користуватись технологія утеплення за допомогою полістиролбетону підлог та міжповерхових перекриттів. Щоб підлога була теплою достатньо товщини шару полістиролбетону всього в 5 см, що також покращує і звукоізоляцію. Полістиролбетон відіграє при цьому ту саму роль, що й цементно-піскова стяжка – на його поверхню можливо відразу вкладати кафель і керамічний граніт. У дійсний час полістиролбетон впевнено конкурує з іншими теплоізоляційними матеріалами в області заливки підлог. Особливо важлива особливість, що відпадає необхідність в укладанні пароізоляції. Також не обов`язково і “залізнення”, тоді як без нього не обійтись при укладанні інших утеплювачів (мінераловатних або полістирольних плит). При будівництві будівель на плити перекриттів з основною функцією її вирівнювання зазвичай уклалається цементно-піскова стяжка товщиною 30 мм — 50 мм. З умов теплоізоляції і звукоізоляції під цементну стяжку кладуться відповідні шари звуко- і теплоізоляції. Із застосування полістиролбетону в якості заливної стяжки відразу вирішуються всі ці завдання, тому що полістиролбетон є:

– вирівнювальним шаром;

– звукоізолювальним шаром;

– теплоізолювальним шаром.

Використовуючи полістиролбетон у якості наливної підлоги, значно зменьшується навантаження на конструктивні елементи будівлі, і зменьшуються їх розміри і вага конструкційних елементів, шо напряму впливає на вартість конструкції (наприклад, в 9-ти поверховому об`єкті зменьшується навантаження на фундамент більше 1 тони/м², а відповідно і на конструкційні елементи кожного поверху).

Полістиролбетон як шумоізоляція і теплоізоляція стін

Влаштування теплоізоляції підлоги

Переваги влаштування тепло-шумо-ізоляції підлоги полістиролбетоном

порівняльна таблиця витрат на 1 м² стяжки підлоги з різних варіантів і матеріалів тепло і шумоізоляції, виходячи з порівняльних теплозвукоізоляційних властивостей

При виборі підрядника на полістиролбетонні роботи або придбанні продукції з полістиролбетону радимо Вам звернути свою увагу на якість полістиролбетону, що пропонується. Цей матеріал для України відносно новий і відчувається дефіцит фахівців-технологів.

 В результаті можна отримати брак або просто невідповідний ГОСтам, ТУ і сертифікатам якості полістиролбетон. Деякі компанії прикриваючись солідним досвідом в інших будівельних сферах беруться за опановування виробництва полістиролбетону, вважаючи, що це всього лише “кульки”, замішані у цементно-пісковий розчин, застосовють для цього обладнання для виробництва пінобетону і т.д. Інші виробники свідомо не намагаються досягти якості і намагаються привабити замовника заниженою ціною, наприклад застосовуючи піногенератор, який використовується тільки для пінобетону з суто символічним вмістом полістирольних гранул, або застосовуючи цемент 400-ї марки сумнівної якості, або замінюючи полістирольні гранули дробленим пінопластом ( при цьому відбувається зниження теплоопору і зниження міцності на 30%, або ж викрористовуючи пісок навіть при виробництві легких, теплоізоляційних марок полістиролбетону. Підкупившись на занижену ціну Ви ризикуєте отримати дещо, лише зовні схоже на полістиролбетон.

Спеціалісти дають кілька порад, як відрізнити справжній полістиролбетон від підробки. 

По-перше справжній полістиролбетон на зрізі має велику кількість полістирольних гранул. Гранули мають однаковий розмір, щільно прилягають одна до одної, по максимуму заповнюючи доступний простір, рівномірно розташовуються в бетоні. Бракований, виготовлений з порушеннями ГОСТу і ТУ псевдополістиролбетон на зрізі має вигляд затверділої піни, звичайного пінобетону з деяким вмістом гранул, що можуть мати різний діаметр (це і зумовлює зниження теплоопору і міцності), нерівномірно розташовуються в розчині.

По-друге об`ємна вага одного куба полістиролбетонних блоків завжди дорівнює його густині (марки), наприклад 1 м³ полістиролбетону марки D450 важить 450 кг. Якщо вага меньше – значит міцність меньше. Але не радійте і якщо раптом вага кубометра полістиролбетону даної марки виявиться 480, а то й 500 кг. Це також не є добре, тому що йомвірність того, що виробник “підкинув” цементу невелика. Скоріше за все такі недобросовісні виробники регулюють вагу за рахунок застосування піску, що абсолютно неприпустимо при виробництві марок легше D500.

По-третє зверніть увагу на поверхню полістиролбетону на ізломі – вірно вироблений полістиролбетон має високу адгезію до полістирольних гранул і коли ізлом проходить через гранулу, вона лопається, залишаючись частково в одному і другому шматках. Брак відрізняється тим, що на ізломі навіть якщо тріщина проходить прямо по гранулі, вона залишається цілою, і в одному шматку залишається тільки поглиблення від неї, а в іншому із бетону виступає напівсфера гранули.

По-четверте поцікавтесь у виробника наявністю ТУ на полістиролбетон, сертифікатів (санепідеміологічного, на наявність радіонуклідів, пожежних випробувань). Обов`язково звертайте увагу на ім`я замовника, що зазначається в них – недобросовісні виробники можуть показати копію чужого сертифікату. Якщо на Ваше прохання показати сертифікат Ви почуєте, що підлягає обов`язковій сертифікації – це буде свідчити по те, Ви звернулись до недобросовісного виробника і висока йомвірність того, що Ви змарнуєте свої кошти на будівництво. Особливо це стосується випадків, коли Вас відверто намагаються увести в оману, надаючи російський ГОСТ на полістиролбетон (ГОСТ Р 51263-99) котрий НЕ ДІЙСНИЙ в УкраЇні.

Ну і відповідно по-п`яте це ціновий фактор. Ціна на справжній полістиролбетон не може бути низькою по причині використання в даному бетоні цемента 500-ї марки у великій кількості та імпортного полістиролу. Контроль якості, випробування, сертифікация також несуть чималі накладні видатки.

The post Полістиролбетон для теплоізоляції підлог, покрівель first appeared on Олексій Шибко.

Двері праві чи ліві? Сторона має значення

Вибираючи бік відкриття дверей, ви, зокрема, вирішуєте, чи будуть двері тулитися до стіни або, наприклад, до шафи. Часто дверні отвори з відкриванням до стіни роблять кімнату більш функціональною, і ця функціональність, зрештою, визначає ваш вибір. У поєднанні з відчиненням дверей слід також передбачити і положення вимикача світла — воно повинно бути біля ручки дверей, щоб полотно не відкривалося до нього і не закривало його. Пам’ятайте, що змінивши напрям відкриття дверей, вам потрібно перемістити перемикач.

Всередину чи назовні?

1. Вибір правих або лівих дверей також включає ще одну дилему: двері відкриваються всередину або назовні приміщення? Функціональність також важлива тут, але безпека також має бути прийнята до уваги.
2. Продумайте, щоб полотна при відкритті не перетиналися, тому що вони блокуватимуть одне одного. З міркувань безпеки двері для ванної кімнати повинні відкриватися назовні.
3. Це правило також працюватиме для невеликих кімнат, тому що дверне полотно займе в маленькому приміщенні багато місця.
4. В інших ситуаціях двері зазвичай відчиняються всередину кімнат.
5. Якщо ви хочете зберегти ще більше місця, ви можете вибрати власне рішення — розсувні або складні двері.

Як відрізнити ліві двері від правих?

Як відрізнити ліві двері від правих? Шлях простий. Щоб правильно визначити бік дверей, ви повинні стояти перед ними, щоб полотно дверей відкривалося на вас. Якщо петлі знаходяться ліворуч, перед вами ліві двері. Якщо петлі знаходяться праворуч, значить двері праві.

The post Праві та ліві двері. Як відрізнити та які вибрати? first appeared on Олексій Шибко.

3 грудня 2018 року на Всеукраїнській нараді зі створення безперешкодного середовища під головуванням Президента України Петра Порошенка у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було презентовано нові державні будівельні норми щодо доступності – ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд”.

Створення реального безбар’єрного простору для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп є однією із першочергових вимог у зв’язку з ратифікацією Конвенції ООН про права людей з інвалідністю та Угоди про Асоціацію з ЄС.

“Важливий фактор доступності – це універсальний дизайн або розумне пристосування об’єкта чи послуги. Відмова в такому пристосуванні є дискримінацією великої кількості людей, що є абсолютно неприйнятним. Це порушення норм Конвенції і неприйнятно для України як цивілізованої європейської держави. Тому для того, щоб проектувати правильно, Мінрегіоном були розроблені і наразі презентовані нові державні будівельні норми”, – наголосив Президент України Петро Порошенко.

Ці державні будівельні норми, на відміну від попередніх, стають обов’язковими. І всі інші ДБН, які сьогодні розробляються і приймаються, також враховують потреби людей з інвалідністю та інших маломобільних груп. Нові окремі ДБН мають зробити прорив у галузі, щоб всі нові об’єкти будувалися доступними.

Проект нових ДБН розроблений на заміну діючих ДБН В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

Нові ДБН вже затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №327 від 30 листопада 2018 року. Про це повідомив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе. Найближчим часом нові ДБН будуть опубліковані в офіційному віснику Міністерства, після чого через 3 місяці наберуть чинності. Це означає, що вже навесні наступного року вони запрацюють.

ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення розроблений для створення безбар’єрного простору для всіх категорій людей з інвалідністю: з порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху, розумової діяльності та інших маломобільних груп: людей похилого віку, вагітних жінок, батьків з дітьми та інших. Сьогодні 90% всіх збудованих пандусів є неправильно облаштованими, а переважна кількість людей взагалі не знають, що таке тактильна плитка. Так не має бути, і нові ДБН у першу чергу направлені на ефективне вирішення цієї проблеми.

ДБН “Інклюзивність будівель і споруд” є обов’язковими до виконання. У них наведені всі необхідні технічні характеристики влаштування елементів безбар’єрності, а також конкретні візуальні приклади, як це потрібно робити. Зокрема, у документі йдеться про облаштування:

• пандусів, спеціальних підйомників та інших засобів доступності для людей з порушеннями опорно-рухового апарату;
• тактильної підлогової плитки, інформаційних таблиць та позначень шрифтом Брайля, інших візуальних елементів і аудіопокажчиків для людей з порушеннями зору;
• дублювання важливої звукової інформації текстами, організації сурдоперекладу, використання систем звукопідсилення для людей з порушеннями слуху.

Практична дія нових ДБН сприятиме створенню універсального громадського простору, доступного для кожного.

 переглянути ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд на Google Docs онлайн

The post Інклюзивність громадських будівель. Часткова вибірка first appeared on Олексій Шибко.

Перш за все, розглянемо загальну структуру нормативно-правової бази України, та зокрема тих документів, що стосуються будівельного, в тому числі віконного ринку.

 
Структура нормативно-правової бази України у будівельному секторі

Найголовнішим нормативно-правовим актом (далі за текстом НПА) для всіх суб’єктів господарювання є Закони України. Це є база, фундамент на який покладено всі інші нормативно-правові акти. У будівельній галузі ми маємо 2 основних закони, відповідно до норм яких регулюється будівельна галузь – це Закон України «Про будівельні норми» та Закон України «Про стандартизацію».

Саме в цих законах детально розписується, що таке: державні будівельні норми (ДБН), державні стандарти України (ДСТУ), які є обов’язковими до застосування, які являються добровільними до застосування тощо.

Після Законів України йдуть Акти Кабінету Міністрів України, далі йдуть технічні регламенти (зокрема нашу будівельну галузь у 2014 році регулювала Європейська директива №89/106 ЄЕС ), потім державні будівельні норми (ДБН), державні стандарти України (ДСТУ) і ДСТУ EN (імплементовані в Україні європейські стандарти).

Основні нормативно-правові акти для віконного ринку

Відповідно до Закону України «Про будівельні норми» обов’язковими до застосування для всіх суб’єктів містобудування є державні будівельні норми (ДБН). Якщо в цих ДБН є посилання на окремі ДСТУ, ці ДСТУ являються також обов’язковими до застосування всіма суб’єктами містобудування.

Що стосується віконної галузі, то основними НПА є  ДБН В.2.6-31:2016 «Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель», ДБН В.1.1.7-2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», ДБН В.1.1-31:2013 «Захист територій, будинків і споруд від шуму», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Окрім цього, у ДБН В.2.6-31:2016 ми маємо посилання на два ДСТУ (що стосуються зокрема монтажу СПК):

•    ДСТУ Б В.2.6-79:2009. Національний стандарт України «Конструкції будинків і споруд. Шви з’єднувальні місць примикань віконних».
•    ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 «Настанова щодо проектування й улаштування вікон та дверей».
Ці ДСТУ , а також всі вище перераховані НПА є обов’язковими для застосування всіма суб’єктами містобудування, а отже всіма учасниками віконного ринку України.
Решта Державних стандартів України, в тому числі:
•    ДСТУ Б EN 1279-1:2013 «Скло для будівництва. Склопакети. Частина 1»;
•    ДСТУ Б EN ISO 10077-2:2016 «Теплотехнічні властивості вікон, дверей і жалюзі. Розрахунок коефіцієнта теплопередачі. Частина 1»;
•    ДСТУ Б В.2.6-15-99 «Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови»;
•    ДСТУ Б В.2.6-23-2009. Конструкції будинків і споруд. Блоки віконні та дверні. Загальні технічні умови, а також більше 20-ти інших ДСТУ – носять добровільний характер для Їх застосування, іншими словами – не обов’язкові для застосування, за умови, що суб’єкт містобудування не задекларував відповідність своїх виробів цим стандартам.

ДСТУ EN 14351 «Вікна та двері». Що це за документ, і чому він вкрай важливий для віконного ринку України?

ДСТУ EN 14351 «Вікна та двері» – це надважливий базовий європейський стандарт, який є основою і регулює всю віконну та дверну галузь в Європі. На базі цього стандарту формується декларація виробником по властивостям продукту, і на основі цієї декларації виробник отримує CE маркування.

ДСТУ EN 14351 досить щільно пов’язаний із певним переліком властивостей вікна. Але де (в якому документі), ким (яким органом) і яким чином будуть прописуватись ці властивості, і хто визначає їх кількість?

Кількість властивостей віконних і дверних конструкцій будуть визначатись окремо (вони не будуть зафіксовані у ДСТУ EN 14351) і вирішувати це питання і відповідно створювати документ буде Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі МінРегіонБуд). У 305 Регламенті прописана ця процедура, і МінРегіонБуд повинно буде відібрати ці показники і затвердити їх відповідним наказом.

19 травня 2020 року у першому читанні Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону «Про надання будівельної продукції на ринку» (реєстр. № 2698), яким в українське законодавство імплементується Регламент (ЄС) № 305/2011 Європейського Парламенту і Ради щодо встановлення гармонізованих умов для розміщення на ринку будівельної продукції.

За своєю структурою законопроект складається з двох частин:

1. Сам закон, максимально наближений до тексту положень регламенту №305 (встановлює узгоджені правила щодо проведення оцінки характеристик якості будівельної продукції, надання на ринок виробів, вимоги до яких не урегульовані гармонізованими стандартами, порядку декларування основних характеристик, функції учасників ринку тощо).

2. Прикінцеві положення, що на законодавчому рівні формуватимуть систему норм в будівництві споруд. Мова про зміни щонайменше до 5 чинних законів. Зокрема, в закон про регулювання містобудівної діяльності.

Прийняття цього законопроекту – це важливий, але перший крок. Необхідно суттєво прискорити гармонізацію стандартів в будівництві, аби захистити свій ринок, вітчизняних виробників, залучити більше інвестицій, а відтак – зробити наше з вами життя комфортнішим та безпечним».

А як бути з нотифікованими лабораторіями? Чи є в Україні такі в наявності?

На жаль на сьогодні в Україні немає жодної нотифікованої лабораторії, але ми вважаємо, що такі заклади будуть з’являтись по мірі їх необхідності на ринках. Ми маємо багато якісних акредитованих національних лабораторій для внутрішнього ринку, але їх випробування не мають юридичної сили в європейських країнах.

Проте, якщо компанія виробник віконних конструкцій працює із компанією виробником ПВХ профільних систем, яка вже має відповідні підтвердження від нотифікованих європейських лабораторій, то її партнер (виробник вікон) не зобов’язаний проходити додатково такі випробування в Україні чи у нотифікованих лабораторіях Європи.

Ці данні по каскадному принципу (автоматичному переходу результатів досліджень від системодавця до виробника) дають можливість виробнику вікон їх застосовувати та на них посилатись (у проектній документації, розрахунках, тощо). І відповідно ті українські компанії виробники ПВХ профільних систем, які не пройшли тести у нотифікованих лабораторіях і не мають підтвердженого системного паспорту, не будуть мати можливість успішно експортувати свої продукти до країн ЄС.

Нотифікованими орган – організація, призначена національним урядом країни-члена Європейського Союзу як компетентна в прийнятті самостійних рішень про відповідність певних видів продукції з необхідними вимогами, викладеними в Директивах Європейського Союзу, що визначають правила нанесення знаку СЕ (СЕ-маркування).
Роль нотифікованого органу полягає в доведенні відповідності вимогам безпеки продукції шляхом проведення оцінки відповідності продукції в рамках своєї акредитації та компетентності від імені відповідальної особи.
Нотифікований орган може діяти тільки в межах своєї компетенції, тобто для певних директив і деяких модулів оцінки відповідності. Кожен орган має свій власний чотиризначний ідентифікаційний номер, який повинен бути зазначений відповідальною особою на кожну заяву про відповідність, у випадках, коли орган бере участь в оцінці продукту.
В Україні нотифіковані органи – відсутні.

Який характер буде носити ДСТУ EN 14351 після набрання ним чинності?

До тих пір, поки 305 Регламент не прийнятий, ДСТУ EN 14351 буде носити диспозитивний характер (тобто добровільний). Але, з моменту, коли 305 Регламент вступить у законну силу, ДСТУ EN 14351 стане обов’язковим до застосування усіма об’єктами господарювання. Але ми не виключаємо, що можливо відтермінування певних положень ДСТУ EN 14351, задля адаптації ринку і створення перехідного періоду, а також по причині відсутності нотифікованих лабораторій та необхідних гармонізованих стандартів. Але Технічний комітет 300 наполягає на тому, щоб всі вимоги ДСТУ EN 14351 почали діяти і вступили у свою імперативну фазу вже з початку 2021  року.

Чи дійсно ДСТУ EN 14351 відмінить два ключових віконних стандарти: ДСТУ Б В.2.6-15-99 «Конструкції будинків і споруд. Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови» та ДСТУ Б В.2.6-23-2009 «Конструкції будинків і споруд. Блоки віконні та дверні. Загальні технічні умови». Та як це може вплинути на ринок?

ДСТУ Б.В.2.6-15 «Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні. Загальні технічні умови». Даний стандарт регулює більш вузьку номенклатуру продукції, а саме вікна і двері виготовлені з ПВХ профілів. Цікавий момент, ДСТУ Б.В.2.6-15 в частині класифікації, технічних вимог, методів випробувань і оцінки відповідності вже відповідає вимогам EN 14351-1: 2006 + А1: 2010 року, тобто попередньої версії європейського стандарту. І в його скасуванні немає ніякої необхідності, тому що саме цей стандарт вузького кола дії описує вимоги до металопластикових вікон та дверей. І його скасування однозначно призведе до погіршення якості і порушення і так дуже хиткого балансу ланцюга відповідності продукції вікон очікуванням споживача.

Стандарт EN 14351-1 «Вікна і двері. Вимоги. Частина 1. Вікна і зовнішні двері» лише описує, яким чином і згідно з якими європейськими методиками підтверджуються і класифікуються ті чи інші характеристики вікон і дверей. І тут ми розуміємо, що все значно складніше, ніж ми думаємо. Хто вирішує, які характеристики підтверджувати, які ні? Яка з характеристик підходить для цілей застосування і призначення конструкції, яка ні? Хто займається питаннями оцінки відповідності та регулює вимоги?

Тобто питання не стільки в стандарті, а в тому, яким чином і на підставі чого буде відбуватися регулювання будівельної галузі. Хтось може заперечити, що регулювання здійснюється за допомогою ДБН (Державні будівельні норми), хтось згадає про технічні регламенти, які у нас не працюють, оскільки застаріли і не «в’яжуться» з гармонізованими європейськими нормами і існуючими національними стандартами. І знову виникає природне запитання, а як це працює у тих, чиї стандарти ми приймаємо. Відповідь дуже проста. Будь-який гармонізований стандарт має додаток ZA, за допомогою якого здійснюється його зв’язок з Регламентом Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу

Регламент 305/2011/EC від 9 березня 2011 року встановлює гармонізовані умови для розміщення на ринку будівельної продукції. У нас в Україні – це прийнятий в першому читанні Закон України «Про надання будівельної продукції на ринку». Гармонізовані умови були створені для вільного обігу продукції в рамках Євросоюзу від Гібралтару до Полярного кола. І, повертаючись до EN 14351-1, цей стандарт описує лише умови визначення характеристик продукції та спосіб їх підтвердження в залежності від призначення. Але, жодним чином не регулює вимоги до самого продукту, тому що ці вимоги залишаються в сфері дії національного законодавства кожної країни.

І кожна з країн самостійно вирішує, які властивості продукції з урахуванням вимог Регламенту 305/2011/EC є для них значущими, а які ні. Тобто вікно відповідає вимогам іспанського ринку може не відповідати вимогам німецького або французького. І тут дуже важливо зауважити, що регламент 305/2011/EC, з певними застереженнями і не забороняє наявність національних стандартів. Ось чому так важливо зберегти і розвивати вимоги національної Української системи стандартизації.

У підсумку.  Що ми маємо? Точніше які плюси та недоліки ДСТУ EN 14351

Плюси

Перше. Тепер всі світло-прозорі конструкції, а точніше їх властивості повинні бути задекларовані. Відповідальність за це несе виробник вікон. Працює принцип: що задекларував – за те і відповідаєш.

Друге. Виробник вікон, при дотриманні певних вимог на виробництві, наявності необхідних випробувань та системи контроля якості виробленого продукту має можливість отримати СE маркування. Це дає можливість експортувати віконні конструкції до країн ЄС і можливість безперешкодного виходу та переміщення товару у країни ЄС. Це дійсно почне стимулювати розвиток експорту віконних конструкцій в Україні. Але не будемо забувати, що кожна європейська країна має свої особливості та свій перелік обов’язкових властивостей вікна. Ці особливості необхідно враховувати. При підготовці конструкцій на експорт та отриманні CE маркування.

Третє. Маємо прийнятий у першому читанні 305 Регламент, який буде основною нормативною базою будівельного, в тому числі віконного сектору. Також маємо вже готовий  ДСТУ EN 14351, а також плани на розробку ще мінімум 5-ти стандартів по шумоізоляції, протизламності, водо- та вітропроникненню, склопакетам та інше. Активно ведеться робота по гармонізації наших українських норм із нормами ЄС.

Четверте. ДСТУ EN 14351 відкриває можливості для впровадження нових технологій на український віконний ринок. Наприклад, розвиток технології «безармованих» профільних систем (де у профілі, а потім і у вікні непередбачено використовувати металеве армування).

П’яте. Маємо можливість максимально якісно підняти властивості самого вікна, і використовувати це як власну конкурентну перевагу.

Тепер про недоліки

Перше. Щоб повноцінно запрацював ДСТУ EN 14351, потрібно прийняти 305 Регламент.

Друге. На нашу думку ринок поки що не зовсім готовий до нового ДСТУ EN 14351.

•    Немає нотифікованих лабораторій, що унеможливлює проходження випробувань.
•    Потрібен досить тривалий перехідний період для ринку, щоб адаптуватись до таких змін.
•    Відсутність чітко прописаних властивостей вікна.

Скачати ДСТУ EN 14351-1:2020

Виходячи з вище вказаного єдиний документ, що діє на даний час (липень 2022року) та регламентує вимоги до вікон та дверей хоча б під час проєктування є ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 “НАСТАНОВА ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ Й УЛАШТУВАННЯ ВІКОН ТА ДВЕРЕЙ”, але порядок маркування в ПКД не вказаний

The post ДСТУ EN 14351-1:2020 «Вікна та двері» плюси та мінуси first appeared on Олексій Шибко.

Для антизледеніння використовують нагрівальні кабелі резистивні з ультрафіолетовим захистом та саморегулюючі. Останні дорожчі за ціною, але вони самостійно регулюють температуру нагрівання, тому немає необхідності додатково купувати терморегулятор. Основна вимога до нагрівальних кабелів для обігріву даху (покрівлі) – міцність, стійкість до ультрафіолетового випромінювання, температурних перепадів та впливу опадів. Наявність екрану та теплостійкої ізоляції захистить кабель від негативних факторів та УФ променів. При виборі електричного гріючого кабелю необхідно враховувати діаметр, потужність та бренд.

Правильний розрахунок системи антизледеніння

Для організації ефективної системи обігріву покрівлі, карнизів, розжолобка (єндова), жолобів, відповідно до стандарту ДСТУ-Н Б В.2.5-78:2014 приймається розрахункове значення потужності кабелю для обігріву водостоків:

• номінальне – 250-400 Вт/м² (в залежності від типу даху);
• максимальне – 600 Вт/м².

Питома потужність нагрівального кабелю залежить від діаметра водостоку або жолобу:

• до 12 см: рекомендована потужність гріючого кабелю 30-40 Вт/м (min/max);
• 12-20 см: питома потужність становить 30-40 Вт/м;
• більше 20 см: потужність підбирається пропорційно діаметру кабелю.

Особливості обігріву жолобів та водостоків

При монтажі системи обігріву жолобів та водостоків необхідно дотримуватися ряду вимог та враховувати найменші нюанси, щоб уникнути замерзання талої води і пошкоджень основних елементів конструкції будівлі. Ось деякі з них:

• Встановлюючи гріючий кабель у вертикальних водостоках, враховуйте, що тепло перерозподіляється по всій висоті труби від низу до верху. Щоб труба знизу не замерзла, встановіть додаткові нитки кабелю в її нижній частині.
• У разі, якщо частина труби заходить в приміщення, достатньо організувати обігрів водостоків у місцях, схильних до замерзання.
• При проектуванні системи антизледеніння необхідно враховувати довжину та кут нахилу даху, ймовірність падіння бурульок та снігу з покрівлі. Допускається додаткова установка снігозатримувачів.
• Щоб вода правильно стікала та забезпечувалася максимальна безпека, також потрібно організувати обігрів лотків, входів у жолоби, стиків дахів, карнизів, воронок та проблемних ділянок навколо.

Особливості обігріву дахів

Усі дахи можна умовно поділити на два види:

“Холодні” – якісно ізольовані від тепла з мінімальними тепловтратами або з досить провітрюваним горищем дахи, покриття (шифер, черепиця) яких не піддаються впливу тепла від внутрішніх кімнат будинку. На таких дахах сніг тане від сонячних променів при температурі повітря понад 5 ° С.

“Теплі” – слабо теплоізольовані дахи зі значними тепловтратами, через які сніг починає танути вже при мінус 10 ° С та нижче.

Гріючий кабель кладуть не тільки у водостоках та жолобах, а й у крайках, карнизі, розжолобку та інших складних елементах. Кабель укладається уздовж карнизів, щоб забезпечити прогрів смуги шириною близько 40 см. При цьому необхідно дотримуватися кроку укладання, який не повинен перевищувати 10 см. Для карнизів та розжолобків оптимальний крок становить 5-8 см. Довжина покладеного уздовж розжолобка гріючого кабелю повинна становити не менше 65-70% від довжини конструктивного елементу покрівлі.

Система керування обігрівом покрівлі

Для керування та безпечної роботи системи антизледеніння даху застосовуються спеціальні метеорологічні станції з датчиком вологості, термодатчики і термостати, ПЗВ.

Можна купити стандартний терморегулятор з датчиком температури, який буде спрацьовувати на зниження температури. Або більш дорогі метеостанції з датчиками опадів та вологи.

ДСТУ-Н Б В.2.5-78:2014. НАСТАНОВА З УЛАШТУВАННЯ АНТИКРИГОВИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ КАБЕЛЬНИХ СИСТЕМ НА ПОКРИТТЯХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД ТА В ЇХ ВОДОСТОКАХ

The post Обігрів дахів та водостоків first appeared on Олексій Шибко.